ІІ Ватиканський Собор – участь Української Церкви. Перша соборова сесія
о. Андрій Твердохліб
Попереднього разу ми почали розглядати участь Української Церкви у ІІ Ватиканському Соборі. Як уже було згадано під час висвітлення перебігу ІІ Ватиканського Собору, перш ніж розпочалися соборові сесії, було проведено підготовчий етап та створено відповідні комісії.
Від Української Церкви до згаданих комісій увійшли п’ять єпископів: митрополит Максим Германюк із Канади та Апостольський екзарх Платон Корниляк із Німеччини належали до Богословської Комісії; єпископ Гавриїл Букатко, Адміністратор Крижевецький, належав до Комісії апостольства мирян; Митрополит Філадельфійський Костянтин Богачевський та Апостольський Візитатор для українців у західній Європі Іван Бучко належали до Комісії для Східних Церков. Секретарем цієї Комісії був священник Атанасій Великий, ЧСВВ; а серед експертів був ще один василіянин – о. Мелетій Войнар.
Праця підготовчих Комісій розпочалася 13 листопада 1960 року і Папа Іван ХХІІІ розпорядився, щоб усі члени цих Комісій взяли участь в архієрейській Божественній Літургії на честь двох святих християнського Сходу, пам’ять яких Церква вшановувала у тих днях: Отця Церкви Івана Золотоустого та мученика за єдність Церкви Йосафата Кунцевича. Головним служителем був український архиєпископ Іван Бучко у співслужінні інших українських єпископів та священників. Очолив урочисте богослужіння Папа Іван ХХІІІ, який з українською вимовою церковнослов’янської мови проголошував деякі частини молитви, такі як: «Мир всім» та інші благословення. Своїм співом супроводжував цю молитву хор українських семінаристів у Римі. Як стверджує свідок тих подій український єпископ Андрій Сапеляк, «це перший раз в історії, що у Соборі святого Петра залунала старослов’янська мова з уст Римського Архиєрея». Згідно думок того ж автора, урочистий початок робіт підготовчих Комісій під опікою цих двох великих святих не був випадковим – думки Папи Івана ХХІІІ були звернені на християнський Схід.
У день урочистого відкриття ІІ Ватиканського Собору, 11 жовтня 1962 року, відбулася урочиста процесія усіх соборових отців від папських палат до базиліки Святого Петра. Серед великої кількості білих мітр римо-католицьких єпископів, відзначалася група українських єпископів у фіолетових єпископських мантіях із мітрами золотистого кольору на головах. Ця група стала предметом особливої уваги зі сторони журналістів та їхніх об’єктивів і згодом фотографії єпископів Української Церкви з’явилися на сторінках численних світових часописів та журналів. Також і в самій базиліці святого апостола Петра українські єпископи сиділи поруч і того урочистого дня своєю присутністю звернули на себе увагу не лише соборових отців, але й усього світу, тому що об’єктиви фотокамер та телекамер були спрямовані на їхні омофори та мітри.
Цього урочистого дня відкриття ІІ Ватиканського Собору Папа Іван ХХІІІ у своїй промові зокрема згадав і про відсутніх єпископів, які за свою вірність Христові та Його Церкві перебувають в ув’язненні. Ці слова папи були бальзамом для сердець єпископів Української Церкви, адже між ними бракувало їхнього первоієрарха – митрополита Йосифа Сліпого, який на момент відкриття Собору перебував у сибірському засланні. З одного боку така думка наповняла серця українських єпископів великим болем, але водночас давала їм зрозуміти, що вони не одні, тому що і папа відчуває біль від того, що на соборових засіданнях відсутній очільник УГКЦ. Таке відчуття великої порожнечі було зафіксовано під час першої спільної фотографії усіх єпископів Української Церкви, зробленої 10 жовтня 1962 року разом із портретом ісповідника віри Йосифа Сліпого. Відомим є той факт, що невеликого розміру фотографію блаженнішого Йосифа Сліпого Папа Іван ХХІІІ постійно тримав на своєму робочому столі ще задовго до відкриття соборових засідань.
Після того, як розпочалася перша соборова сесія, потрібно було обрати нових членів до відповідних соборових комісій. Соборові отці зійшлися на тій думці, що кожна єпископська конференція повинна представити список кандидатів до окремих комісій. Єпископська конференція Української Церкви подала імена семи своїх єпископів. Хоча водночас імена українських єпископів подали також і єпископські конференції, до яких вони належали територіально. Результати голосування перевершили усі сподівання українських душпастирів. Так до Комісії для Східних Церков отці Собору вибрали чотирьох українців: митрополита Амброзія Сенишина, архиєпископа Івана Бучка, архиєпископа Гавриїла Букатка та єпископа Андрія Сапеляка. Цей факт підкреслював перед соборовими отцями присутність Української Церкви, а також те, що на її єпископів покладалися надії як на знавців у справах Східних Церков. Папа Іван ХХІІІ особисто призначив до Комісії для Східних Церков усіх східних католицьких патріархів. І згодом, коли із заслання до Риму прибув митрополит Йосиф Сліпий, папа і його зарахував до членів цієї Комісії. Василіянські ченці Атанасій Великий та Мелетій Войнар були призначені, відповідно, секретарем та експертом Комісії для Східних Церков.
Водночас єпископи Української Церкви вважали, що початок ІІ Ватиканського Собору є сприятливим моментом для того, щоб поширювати інформацію про відсутність на Соборі очільника УГКЦ та вимагати його звільнення. Одним із важливих заходів було старання про те, щоб ватиканська курія надіслала офіційне запрошення для участі в Соборі митрополита Йосифа Сліпого на його адресу у Львові, адже саме там було його законне місце перебування і саме за тією адресою потрібно було надсилати усі офіційні урядові та соборові документи. До цих заходів українських соборових отців долучилися також і миряни, які через світову пресу намагалися повідомити якнайширшій аудиторії про те, що первоієрарх УГКЦ відсутній на Соборі та несправедливо перебуває в сибірському засланні ось уже сімнадцять років. Український Християнський Рух почав видавати інформаційний бюлетень італійською мовою, призначений для світової преси, яка була численно присутньою в Римі з нагоди Собору. Цей бюлетень називався «Notiziario Ucraino» (Український вісник). На його сторінках представники світової преси могли знайти зокрема інформацію про історію Української Церкви, про її кардиналів та визначні особистості, про митрополита Андрея Шептицького, про українських соборових отців та про українську еміграцію. Випуск бюлетеня про Йосифа Сліпого був виданий чотирьома мовами: італійською, французькою, німецькою та англійською. Заголовок цього випуску був такий: «Великий відсутній на ІІ Ватиканському Соборі: Митрополит Йосиф Сліпий». Подавши спершу короткі відомості про самого митрополита, про переслідування та ліквідацію УГКЦ радянською комуністичною владою, текст підсумовував: «На ІІ Ватиканському Вселенському Соборі є присутніми 15 українських єпископів, але всі з країн еміграції, і тому не представляють у вужчому значенні слова Українську Церкву».
Відлуння світової преси на таку інформацію було досить великим, адже відсутність на Соборі Глави Української Церкви, який перебуває на сибірському засланні в той час, коли московський Патріарх надіслав своїх спостерігачів, мала неабияку актуальність. Західний світ очікував від Радянського Союзу вияву доброї волі щодо митрополита Йосифа Сліпого, про якого світова громадськість перед Собором майже нічого не знала.
Наступного разу продовжимо вивчення участі представників Української Церкви у соборових засіданнях.
Джерела:
Андрій Сапеляк. Українська Церква на ІІ Ватиканському Соборі. Рим – Буенос Айрес: салезіянське видавництво, 1967. с. 59-82.
