Інклюзивні та екстрактивні види інституцій
Олена Комісаренко
Дослідження цьогорічних лауреатів Нобелівської премії з економіки, Дарона Аджемоглу, Саймона Джонсона і Джеймса А. Робінсона, показують, що інституції відіграють центральну роль у формуванні економічного добробуту. Від того, чи є інституції інклюзивними або екстрактивними, залежить, чи країна досягне процвітання, чи залишатиметься в стані економічного занепаду.
Інклюзивні інституції: шлях до процвітання
Інклюзивні інституції створюють умови для широкої участі в економічному житті, сприяють розвитку підприємництва, інновацій та інвестицій у людський капітал. Вони забезпечують рівний доступ до ринків, правовий захист прав власності, стимулюють конкуренцію та заохочують розвиток демократичних структур. За наявності таких інституцій держава підтримує економічну активність і надає можливості для реалізації людського потенціалу.
Інклюзивні інституції також сприяють стабільності, оскільки люди мають можливість брати участь у політичних і економічних процесах. Уряди, що діють у рамках таких інституцій, схильні дотримуватися верховенства права, враховувати думку громадян і розробляти політику, яка відповідає їхнім інтересам. Така система сприяє зменшенню корупції та підвищенню ефективності використання ресурсів.
Приклад: Сполучені Штати Америки
США є яскравим прикладом країни, де інклюзивні інституції стали основою економічного успіху. З самого початку своєї історії Сполучені Штати впроваджували політику, яка підтримувала права власності та підприємницьку свободу. Захист прав на приватну власність і забезпечення справедливих умов для конкуренції стимулювали розвиток підприємництва, що сприяло швидкому зростанню економіки. Наприклад, система патентного захисту в США дозволяла винахідникам захищати свої інновації, що сприяло активному впровадженню нових технологій.
Ефективність інклюзивних інституцій проявляється також у здатності країни швидко адаптуватися до змін. У період економічних криз або технологічних зрушень, таких як індустріальна революція чи цифрова трансформація, США демонстрували гнучкість у політичних і економічних рішеннях, що дозволяло підтримувати високі темпи зростання та соціальну стабільність. Це стало можливим завдяки наявності розвинених правових інститутів, які забезпечують верховенство права і рівні умови для бізнесу та громадян.
Екстрактивні інституції: пастка нерівності
Екстрактивні інституції створюють умови, за яких влада і ресурси концентруються в руках невеликої групи людей, а більшість населення обмежена в економічних і політичних можливостях. Вони перешкоджають розвитку інновацій і підприємництва, оскільки правлячі еліти бояться втратити свій вплив. За наявності екстрактивних інституцій країни зазвичай стикаються з високим рівнем корупції, неефективним управлінням ресурсами та соціальною нерівністю.
Такі інституції створюють замкнене коло бідності: правлячі еліти утримують владу, блокуючи будь-які реформи, які могли б загрожувати їхньому становищу. Це призводить до того, що економічні ресурси використовуються не для загального блага, а для підтримки привілеїв певної групи. У таких умовах громадяни не мають стимулів для інвестування у власну освіту чи підприємницьку діяльність, що стримує економічний розвиток.
Приклад: Північна Корея
У Північній Кореї екстрактивні інституції контролюють усі аспекти життя, зосереджуючи ресурси і владу в руках правлячої династії. Економічні ресурси витрачаються на підтримку режиму, а не на розвиток інфраструктури чи підвищення добробуту населення. Закритість економіки і відсутність конкуренції призводять до низького рівня інновацій та технологічної відсталості. Відсутність політичних прав і економічних свобод унеможливлює участь населення у процесах прийняття рішень, що знижує ефективність економічного управління.
Проблеми, що виникають через екстрактивні інституції, посилюються з плином часу. Як показують дослідження Аджемоглу та його колег, країни з такими інституціями часто потрапляють у так звану «пастку бідності». Через те, що ресурси використовуються для підтримки влади, а не для економічного розвитку, такі країни відстають від світових лідерів. Без кардинальних реформ і демократизації ситуація залишається стабільно негативною, а спроби змін часто стикаються з активним опором еліт.
Перехід від екстрактивних до інклюзивних інституцій
Перехід від екстрактивних до інклюзивних інституцій є складним і тривалим процесом, який вимагає політичної волі, громадської підтримки і значних зусиль з боку реформаторів. Дослідження лауреатів Нобелівської премії показують, що ключем до успіху є залучення громадянського суспільства до процесу реформ, а також впровадження демократичних механізмів, які забезпечують прозорість і підзвітність влади.
Приклад: Південна Корея
Історія Південної Кореї є яскравим прикладом успішного переходу від екстрактивних до інклюзивних інституцій. На початку свого розвитку країна мала авторитарну політичну систему з обмеженими економічними можливостями для громадян. Однак завдяки серії демократичних реформ і економічних перетворень, що включали підтримку підприємництва, інвестиції в освіту і технології, Південна Корея змогла швидко перейти до інклюзивних інституцій. Це сприяло не лише економічному зростанню, але й підвищенню рівня життя та створенню інноваційної економіки. Розвиток експортно-орієнтованих галузей та підтримка наукових досліджень стали важливими факторами успіху країни.
Християнський погляд на інституційні зміни
Соціальна доктрина Церкви акцентує увагу на необхідності створення інституцій, які забезпечують соціальну справедливість і служать загальному добру. Принцип субсидіарності говорить про важливість децентралізації влади, що дозволяє громадам брати участь у прийнятті рішень і самостійно вирішувати свої проблеми. Християнський підхід також підкреслює необхідність солідарності, яка передбачає активну участь у суспільному житті і захист прав усіх громадян.
Перехід до інклюзивних інституцій відповідає цим принципам, оскільки він забезпечує рівні можливості для всіх та сприяє боротьбі з корупцією і нерівністю. Християнське соціальне вчення може стати моральним орієнтиром для реформ, спрямованих на створення суспільства, де економічний розвиток відповідає етичним цінностям і потребам усіх його членів.
Аналіз двох видів інституцій показує, що інклюзивні інституції сприяють економічному розвитку, інноваціям та соціальній стабільності, тоді як екстрактивні призводять до збереження бідності та нерівності. Для успішного переходу до інклюзивних інституцій необхідно проводити реформи, які забезпечують прозорість, верховенство права та участь громадян у процесі прийняття рішень. Соціальна доктрина Церкви, що акцентує увагу на загальному добрі та справедливості, може стати цінним джерелом натхнення для таких змін.
