蜜桃交友

о. Як?в Шумило, ЧСВВ

Як ми говорили в попередньому еп?зод?, в?ра ? особистим актом – в?льною в?дпов?ддю людини на ?н?ц?ативу Бога, Який Себе об’явля?, про що навча? Катехизм Католицько? Церкви. Ключовим документом, який торка?ться Божого Об’явлення ? Догматична конституц?я ?? Ватиканського Собору Dei Verbum, присвячена якраз цьому Об’явленню. Завдяки н?й в?руюч? отримали змогу наново в?дкрити для себе справжн? обличчя Бога та важлив?сть Божого слова. Ц? дв? умови необх?дн? для того, щоб св?дчити в?ру в сучасному св?т?. Конституц?я безпосередньо входить у складне питання про те, як ? в який спос?б Бог об’явля? Себе людин?. У н?й також йдеться про передавання в?ри, божественне натхнення, тлумачення Святого Письма, ?, зрештою, ц? питання вливаються в життя Церкви, яка живиться Божим словом.

Бог, Який об’явля? Себе в ?стор??

Об’явлення Бога пов’язане ?з розум?нням того, як у давнину в?дбувалося сп?лкування м?ж божественним св?том ? людиною. Наприклад, до наших дн?в д?йшло багато писемних пам’яток, як? стосуються стародавньо? Грец??. Зевс й р?зн? придворн? боги не т?льки розмовляють один з одним на Ол?мп?, але також звертаються до людей ? мають з ними р?зноман?тн? стосунки. Ц? фантастичн? й нап?вфантастичн? опов?дання передують тому, що можна назвати ?стор??ю, адже виражають донауковий м?фолог?чний св?тогляд. М?фи пояснюють нам причини виникнення багатьох явищ завдяки метафорам. З цих розпов?дей можемо спостерегти, що людина не почува?ться в?льною перед божественним. Верховним гарантом всього ? доля, яка обмежу? свободу людини та детерм?ну? ?? майбутн?.

Зовс?м ?накше в?дбува?ться в ?стор?? ?зра?лю. Покликання Авраама, «батька в?ри», ма? особлив? риси в?льно? ? незбагненно? ?н?ц?ативи Бога, Який просить старозав?тного патр?арха про акт дов?ри й послуху: «Господь сказав до Аврама: “Вийди з земл? тво??, з тво?? р?дн?, ? з дому батька твого в край, що його я тоб? покажу. А я виведу з тебе великий народ ? поблагословлю тебе; та й зроблю великим тво? ?м'я, а ти станеш благословенням. Благословитиму тих, що тебе благословляють, ? проклинатиму того, хто тебе проклина?. Тобою вс? племена земл? благословлятимуться”» (Бут. 12,1-4). Так почина?ться б?бл?йна ?стор?я в?ри, яка виявля? ?сторичний характер Божого Об’явлення. Справд?, Бог входить в ?стор?ю: в?чне входить у час, не втрачаючи сво?? в?чност?, але й не маскуючись у просто випадков?й тимчасовост?.

Ключовою рисою Об’явлення Бога в ?стор?? спас?ння ? пост?йний д?алог м?ж Ним ? людьми у св?тл? зав?ту. Порядок у зав?т? (союз?) м?ж Богом ? людьми гаранту? сам Бог. Це щось ун?кальне в тогочасних договорах, адже п?дкреслю?ться нер?вноправн?сть м?ж партнерами, як? укладають зав?т. Насправд? ця нер?вн?сть виявля? насамперед р?зницю м?ж всемогутн?м Богом та обмеженою людиною. Кр?м того, якби угода була р?вноправною, то це означало б ?? двосторонн? роз?рвання п?сля порушення одн??ю з? стор?н. У цьому випадку м?цн?сть союзу була б недовготривалою з огляду на часте впадання ?зра?льського народу в ?долопоклонство. Р?зн? ?сторичн? под?? час до часу визначатимуть в?дносини м?ж Богом та людиною, як? складаються з в?рност? та зради, однак в?рн?сть дан?й об?тниц? та в?ра в ?? виконання ? незм?нною, оск?льки Бог залиша?ться в?рним гарантом зав?ту.

Бог об’явля?ться у Слов?

У тривал?й ?стор?? Об’явлення прив?лейованим засобом, за допомогою якого Бог зверта?ться до багатьох людей та окремих ос?б, залиша?ться слово. Воно завжди вказу? на спос?б об’явлення, який дозволя? нам поступово п?знавати Божу волю ? Його план. У книгах Старого Зав?ту слово познача?ться ?врейським терм?ном dabàr, який одночасно вказу? ? на факт мовлення, ? його зм?ст. Бог використову? слово, щоб об’явити Себе, щоб ув?йти в комун?кац?ю з людьми. Коли промовля? сам Бог, то це означа?, що В?н ма? нам?р пов?домити щось ?нтимне ? абсолютно необх?дне для людини, без чого вона н?коли не зможе прийти до повного п?знання себе або та?мниц? Бога.

Цитуючи Послання до ?вре?в, Конституц?я про Боже Об’явлення Dei Verbum п?дкреслю?, що Бог багато раз?в та багатьма способами промовляв до людини (пор. ?вр. 1,1-2). Це д??слово, яке у р?зних перекладах ? недоконаного виду, тут аж н?як не випадкове, адже познача? д?ю, необмежену в час?, без вказ?вки на ?? завершення. Ба б?льше, нав?ть коли у б?бл?йн?й грецьк?й мов? вдаються до д??слова доконаного виду, це означа?, що д?я в?дбулася в минулому, але ?? насл?дки в?дчутн? й сьогодн?. Те, що Бог промовив, не ? для нас под??ю, закритою в ?сторичному минулому, а радше д??ю, яка трива?. Бог продовжу? промовляти до сво?? Церкви, щоб в?дкрити прихован? скарби Об’явлення ? ввести ?? в дедал? глибший сенс об’явлено? ?стини.

Конституц?я Dei Verbum зазнача?: «Ця ?коном?я Об’явлення зд?йсню?ться через д?ла та слова, як? внутр?шньо пов’язан? м?ж собою». Наполягання на вза?мозв’язку м?ж словом та д?янням вказу? на ширше значення промовляння Бога до людини, яке не зводиться лише до розмовного дискурсу. Под?я об’явлення виходить за меж? говор?ння, охоплюючи так? д??слова як: «бачити», «чути», «торкатися», «подавати приклад», «передавати» тощо. Без тако? ширшо? перспективи розум?ння мови, ми ризику?мо обмежити Об’явлення лишень до словесно? розмови. Таким чином, Бож? д?ла в ?стор?? краще прояснюють Боже слово, щоб в?дкрите те, що Бог хоче нам об’явити. Сво?ю чергою, слова прояснюють приховане та?нство, яке м?ститься в Божих д?яннях.

Мета Божого об’явлення

«Невидимий Бог з повноти Сво?? любов? промовля? до людей як до друз?в ? з ними перебува?», – чита?мо дал? в конституц?? про Боже Об’явлення. Як бачимо, Об’явлення поляга? в тому, що Бог не т?льки промовля? як до друз?в, яких В?н давно зна?, але також перебува? з нами. Його мовлення не посп?шне ? не переривчасте. Бог не такий як людина, яка може посп?шно сп?лкуватися з ?ншими, а в?дтак залишити ?х напризволяще. Деколи ми наст?льки звикли до часто ?нструментальних вза?мин з людьми, що вже не пом?ча?мо цього посп?ху. Тепер достатньо короткого текстового пов?домлення у месенджер?, щоб роз?рвати нав?ть тривал? вза?мини. Ми в?дкрива?мо для себе, що Бог не такий, як ми. Бог не т?льки промовля? до людей, але й перебува? з ними; В?н залиша?ться, щоб розд?лити радощ? й печал? та надати життю повного сенсу, який неможливо знайти де?нде.

Саме тому ?? Ватиканський Собор не боявся використовувати категор?? персонал?зму, щоб допомогти зрозум?ти нам та?нство Божого Об’явлення через образ особисто? розмови, яка охоплю? риси дружби. Це означа?, що сп?лкування торка?ться людини в ?? найпота?мн?шому ?ств?, оск?льки залуча? ?? до вза?мин сп?льност?, де Бог простяга? руку до кожного в його ?стор??, щоб бути близьким. Бог да? зрозум?ти людин?, що ма? нам?р зустр?тися з ?диною метою – спасти ??, тобто дати ?й можлив?сть мати з Ним сп?льн?сть життя.

Д??слово об’являти та ?менник об’явлення походять з грецько? мови (?ποκ?濒&测补肠耻迟别;辫迟ō- ?ποκ?λυψι? – апокал?псис). У сво?му безпосередньому значенн? об’являти буквально означа? зн?мати покривало, яке щось прихову?, щоб дозволити п?знати те, що покрите, тобто стати видимим. У той момент, коли хтось зн?ма? покривало, об’?кт поста? як п?знаваний ? може бути проанал?зований розумом. Д??слово об’являти ма? ? друге значення: знову покривати, знову накидати зав?су на об’?кт. Таким чином, Боже Об’явлення ма? в соб? риси д?алектичного руху. Об’явлене та?нство дозволя? нам осягнути певн? аспекти того, що Бог бажа? об’явити, ? показу? ?х наст?льки, що розум може ?х проанал?зувати. Однак, вона знову «прихову?ться», адже розум не може осягнути всю ?? повноту, ? тому, хоч людина пост?йно дола? меж? свого розум?ння, вона також запрошу?ться дов?ритись та?нству, яке б осв?тило все навколо. «Уся тайна м?стицизму поляга? в тому, що людина може все зрозум?ти завдяки тому, чого вона не розум??», – писав англ?йський письменник ??лберт К?т Честертон. – Нездоровий лог?к прагне все пояснити, та врешт?-решт усе огорта? та?мнич?стю. М?стик одну р?ч залиша? та?мничою ? все решта ста? ясним».

Христос – повнота Божого Об’явлення

Боже об’явлення реал?зу?ться в ?стор??. Догматична конституц?я Dei Verbum вказу? на етапи ?сторичного розвитку Божого Об’явлення, починаючи в?д прабатьк?в в?ри, через старозав?тних патр?арх?в, Мойсея, пророк?в ? до повноти сповнення у Христ?. Под?? Старого Зав?ту виявляються спочатку як об?тниця ? педагог?ка, а в?дтак в повнот? реал?зуються у Христ?.

Об’явлення набува? характеру справжньо? розмови, яку Бог веде з людьми через ?суса Христа, звершителя ? повноти Об’явлення. В особ? ?суса Боже Слово стало людиною, що було нечуваним, зокрема, для сучасник?в ?вангелиста ?вана. На початку сво?? ?вангел??, в?н виража? абсолютну на той час новизну: «Споконв?ку було Слово, ? з Богом було Слово, ? Слово було – Бог» (?в. 1,1). ?сус з Назарету, таким чином, повн?стю ? на д?л? ? Божим Словом, стаючи «мовою» Об’явлення. Тому можна метафорично сказати, що був час, коли Боже слово було дитиною, п?дл?тком, юнаком ? дорослим, поступово в?дкриваючи неповторне обличчя Отця в особ? ?суса Христа.

Вся повнота Воплоченого Слова, те, що залишилося написаним, ? велика частина, яка не була записана, ? ? тим, що становить для нас Боже Об’явлення. У словах ? вчинках ?суса з Назарету Бог зустр?ча?ться з людиною у найб?льш людяний спос?б ? в найб?льш зрозум?л?й форм?. Коли хочемо п?знати людину, ми прислуха?мося до того, що вона говорить ? дивимося на те, що робить. Тому, якщо хочемо досягти ?дност? з Богом, нам потр?бно вивчити Христов? д?ла й слова, щоб не т?льки п?знати Бога, а й насл?дувати Його у сво?му житт? задля освячення ? спас?ння.

Б?бл?ограф?я:

?? Ватиканський Собор, Догматична конституц?я про Боже Об'явлення «Dei Verbum» // Документи Другого Ватиканського Собору (1962-1965): Конституц??, декрети, декларац??. Коментар?, Св?чадо, Льв?в 2014, 2-4.

Катехизм Католицько? Церкви, М?с?онер, Льв?в 2002, 166.

?. К. ЧЕСТЕРТОН, Ортодокс?я, Св?чадо, Льв?в 2019, 31.

R. FISICHELLA, La Rivelazione come Parola di Dio (Quaderni del Concilio, vol. 2), Shalom editrice, 2022, 10-12, 15-17, 20, 34-35.