蜜桃交友

о. Як?в Шумило, ЧСВВ

Нещодавно в Католицьк?й Церкв? розпочався Юв?лейний р?к 2025. Кожний такий Юв?лей ? нагодою, щоб через виконання певних умов очистити свою душу в?д зла та отримати благодать Христового милосердя. Все це наближа? нас до значення Свято? Тайни Хрещення, а отже, до в?ри у Христа. Однак не вс? одразу приходять до прийняття цього дару, а потребують осмислення под?й та вза?мов?дносин з людьми, яких зустр?чають на сво?му шляху.

В?ра в повсякденному житт?

Людина не може прожити без в?ри. Святий Тома Акв?нський зазнача?, що нев?ра за сво?ю суттю суперечить природ? людини. Повсякденне життя св?дчить, що людина в?рить в щось або в когось. Звичайний повсякденний акт, такий як ?зда в л?фт?, вимага? «в?ри». Чи зна?мо ми точно, як працю? л?фт, хто його зробив, чи його регулярно перев?ряють на справн?сть? Думаю, що б?льш?сть людей на ц? питання в?дпов?сть «н?». Те саме стосу?ться буд?вель, ?нших технолог?й та багатьох речей, якими користу?мось в побут?. Ми сприйма?мо багато речей у повсякденному житт?, – особливо в наш технолог?чний в?к, – з певною «сл?пою» дов?рою до науки, а тим паче, коли ця дов?ра достатньо п?дтверджена сп?льним досв?дом. Так само ?з вза?минами м?ж людьми: ми дов?ря?мо один одному на слово. Без такого типу в?ри ми просто не рушили б з м?сця, не с?ли б у транспортний зас?б, не користувалися б моб?льними телефонами чи комп’ютерами. Без ц??? дов?ри кожному з нас довелося б починати «з нуля», з самого початку. Життя людини було б неможливим без дов?ри один до одного, оск?льки людина не може дов?ряти виключно особистому досв?ду ? знанням.

Описана «природна в?ра» ма? три основн? особливост?, про як? зазнача? Йозеф Ратц?нгер-Папа Бенедикт XVI. По-перше, вона завжди стосу?ться того, хто зна?, тобто передбача? фактичн? знання квал?ф?кованих ? над?йних людей, як? говорять нам, що це саме так ? ?. По-друге, така в?ра включа? дов?ру багатьох, як? ?рунтують сво? повсякденне використання речей на над?йност? знання про ?х порядок, у якому я не беру св?домо? участ?, але знаю, що в?н ?сну?. По-трет?, передбача?ться певна особиста перев?рка знання про ?нш? реч? через повсякденний досв?д. Таким чином, ц? три елементи вказують, що такого типу в?ра не ? ?ррац?ональною. Тому в процес? людського досв?ду народжу?ться «знання в?ри».

В?ра – в?дпов?дь людини на ?н?ц?ативу Бога

Представлен? типи «природньо?» в?ри-дов?ри знаходяться на «горизонтальному» р?вн?. Християнська ж в?ра, яка ? надприродною, також волод?? трьома вищеописаними особливостями, як? присутн? в надзвичайно р?зноман?тн?й та збагачувальн?й для кожного ?стор?? християнства. Необх?дно п?дкреслити, що християнська в?ра ? надприродним даром, адже включа? прийняття того, що об’явив нам сам Господь. «В?ра ? особистим актом – в?льною в?дпов?ддю людини на ?н?ц?ативу Бога, Який Себе об’явля?», – навча? нас Катехизм Католицько? Церкви.

Християнська в?ра включа? подв?йний вим?р – акт в?ри (fides qua) та зм?ст в?ри (fides quae). В?ра у сво?му акт? ? в?дпов?ддю людини на Боже Слово, об’явлене в Христ?. В акт? в?ри зад?яна вся людина з ?? ?нтелектом, афективною сферою та свободою. В?ра ? не лише ?нтелектуальним процесом, не лише вольовим чи емоц?йним, це все разом. Це акт ц?лого «я», ц?л?сно? людини в ?? ?дност?. У цьому сенс? Б?бл?я назива? його актом «серця» (Рим. 10,9).

Звичайно, нав?ть коли ми в?римо, ми не застрахован? в?д сумн?в?в, й ?нод? в?д пошуку. Однак акт в?ри приводить наше життя в рух, не заважа? розуму шукати, а стимулю? його. Поки ми перебува?мо в цьому земному житт? наша в?ра завжди в паломництв?, випробування ? ?? нев?д’?мною частиною. Шляхи «досягнення» в?ри можуть бути найр?зноман?тн?шими, адже, як говорив Тертул?ан, християнами не народжуються, а стають. В основ? акту в?ри завжди лежить зустр?ч з под?ями, особами, обставинами нашого життя.

В?ра у сво?му зм?ст? охоплю? сукупн?сть ?стин в?ри, дарованих Божим Об’явленням. Ц? ?стини ми покликан? п?знавати ? ними жити. Звичайно, вони не можуть бути в?дразу осягнут? людиною з огляду на обмежен?сть ?? розуму, тобто ?стини в?ри виходять за меж? рац?онально? здатност? людини ?х одразу охопити, а тому становлять т. зв. та?нство в?ри. Однак в?ра й розум не перебувають у конфл?кт?, але, коли вони д?ють правильно, уникаючи надужиття у вигляд? ?деолог?й й фундаментал?зму, м?ж ними ?снують вза?модоповнююч? гармон?йн? вза?мини. «Н?хто не в?рить у щось, поки спершу не перекона?ться, що воно г?дне в?ри. Кожен, хто в?рить, також ? мислить: мислить в?руючи ? в?ру? мислячи», – писав святий Августин.

Важлив?сть зустр?ч? з Христом

Варто зазначити, що в?ра не ? плодом особистого автономного «я», а стосу?ться в?дкритост? до д?? Бога, п?знання та ?дност? з Ним. Цей радикальний характер в?ри апостол Павло висловив в опис? свого досв?ду навернення: «Живу вже не я, а живе Христос у мен?» (Гал. 2,20). В?ра – це становлення себе через сп?лкування з Богом, яке опосередкову?ться через сп?лкування з Христом. Саме тому для в?ри ? важливою молитва. Як зазначив Папа Франциск п?д час Загально? ауд??нц?? 14 кв?тня 2021 р., св?тильник в?ри доти палатиме на земл?, доки матиме ол?ю молитви. За його словами, завдання Церкви, яка ? домом, школою в?ри й молитви, поляга? в передаванн? з покол?ння в покол?ння св?тильника в?ри з ол??ю молитви. Без в?ри все валиться, а без молитви в?ра гасне. Отож, християнська в?ра за сво?ю суттю ? зустр?ччю з живим Богом – ?стинним й остаточним зм?стом нашо? в?ри.

Вс? «?стини в?ри» ? розвитком одн??? ?стини, яку ми в?дкрива?мо в них як дорогоц?нну перлину, за яку варто в?ддати все сво? життя. Ц??ю ?стиною ? Бог. У центр? нашо? в?ри сто?ть ?сус Христос – ?стинний Бог та ?стинна людина, Який задля нашого спас?ння прийшов на цей св?т, ставши людиною, та дарував нам спас?ння ц?ною власно? смерт? на хрест?. Тому душпастирська праця, яка ма? на мет? формувати духовний досв?д в?рних, повинна ввести людей у зустр?ч з ?сусом Христом, на що вказу? Катехизм Католицько? Церкви. Схожим чином, катехизац?я ма? за мету навчання про Христа, а про все ?нше, виходячи в?д вза?мов?дношення з Христом.

Широка мережа в?руючих

З одного боку, в?ра – це глибоко особистий контакт з Богом, щоб я м?г говорити з Ним, любити Його ? вступати з Ним у сп?лкування. Але водночас ця найб?льш особиста реальн?сть нерозривно пов’язана з? сп?льнотою. «Н?хто не дав в?ру сам соб?, як н?хто не дав життя сам соб?. Наша любов до ?суса ? людей спонуку? нас говорити ?ншим про нашу в?ру. Кожен в?руючий – немовби ланка у великому ланцюгу в?руючих. Я не можу в?рити без п?дтримки в?рою ?нших, а сво?ю в?рою я допомагаю п?дтримувати ?хню в?ру», – чита?мо у Катехизм? Католицько? Церкви. Апостол Павло пише, що в?ра походить в?д слухання (fides ex auditu). Слухання, сво?ю чергою, завжди передбача? наявн?сть сп?врозмовника. Для того, щоб я в?рив, мен? потр?бн? св?дки, як? зустр?ли Бога ? чинять Його доступним для мене. Таким чином, йдеться про важлив?сть сп?льноти в?руючих – Церкви, яка була заснована Богом ? безперервно форму?ться Ним. У та?нств? Христа м?ститься також та?нство Церкви. Воплотившись, Христос прийшов, щоб «з?брати в ?дн?сть розпорошених д?тей Божих» (?в. 11,52). Церква – це нова, широка сп?льнота, до яко? В?н нас притяга? (?в. 12,32). Таким чином, Церква м?ститься в самому початку акту в?ри. «Я в?рю» – це завжди також «ми в?римо».

Розп?знати знаки часу в св?тл? ?вангел?я

Християни впродовж ?стор?? зустр?чаються з р?зними викликами в сусп?льств?, у якому перебувають. Саме тому Христос Господь дов?рив Церкв? депозит Божого Слова, щоб вона, з допомогою Святого Духа, збер?гала свят?сть, глибше досл?джувала, в?рно зв?щала ? пояснювала об’явлену ?стину. Обов’язок Церкви поляга? в тому, щоб зв?щати ?вангел?? вс?м народам (Мр. 16,15), пропов?дувати скр?зь моральн? принципи, а також виносити судження про будь-яку людську д?йсн?сть, якщо цього вимагають фундаментальн? права людсько? особи або спас?ння душ?. «Щоб виконати завдання, що його Церква ставить перед собою, вона повинна пост?йно розп?знавати знаки часу ? пояснювати ?х у св?тл? ?вангел?я, щоб в?дпов?дно до ментальност? кожного покол?ння, в?дпов?дати людям на ?хн? споконв?чн? питання про сенс нин?шнього життя ? прийдешнього та про вза?мне в?дношення м?ж ними», – чита?мо в Душпастирськ?й конституц?? про Церкву в сучасному св?т? Gaudium et spes Другого Ватиканського Собору. Саме цей собор Католицько? Церкви зум?в надати ор??нтири Божому людов?, щоб в?н м?г чинити прогрес в м?с?? зв?щення ?вангел?я.

?? Ватиканський собор – це насамперед епохальна ?сторична под?я, яка стала також результатом Божо? благодат?. Документи Собору м?стять вчення Церкви, яке представлене ц?лою низкою документ?в: конституц??, декрети, декларац?? ?, зрештою, послання. Кр?м того, Собор в?дзначався сво?ю ориг?нальн?стю, яка охоплювала д?алог, а водночас гаряч? дебати й науков? пошуки.

У 2022 роц? в?дбулося в?дзначення 60-? р?чниц? в?д в?дкриття Другого Ватиканського Собору. У рамках п?дготовки до Юв?лею 2025 року Папа Франциск постановив, щоб 2023 р?к був присвячений поглибленню спадщини цього собору, а Дикастер?я в справах ?вангел?зац?? видала сер?ю невеличких том?в «Quaderni del Сoncilio» з метою в?дновлення центрального зм?сту ?? Ватиканського Собору. Видання пропону? анал?з чотирьох соборових конституц?й: Dei Verbum, Sacrosanctum Concilium, Lumen Gentium та Gaudium et Spes, як? розкривають р?зноман?тн? теми, щоб поглибити та св?дчити християнську в?ру в сучасному св?т?. Представляючи основн? зерна зм?сту даного видання, у по?днанн? з багатим переданням Церкви, впродовж наступних передач ми будемо роздумувати над особливостями християнсько? в?ри та вченням Церкви, щоб оживляти д?ло ?вангел?зац??, яке ? актуальним, як в житт? окремих людей, так ? в житт? сусп?льств.

Б?бл?ограф?я:

Катехизм Католицько? Церкви, М?с?онер, Жовква 2002, 166, 427.

?? Ватиканський Собор, Душпастирська конституц?я про Церкву в сучасному св?т? «Gaudium et spes» // Документи Другого Ватиканського Собору (1962-1965): Конституц??, декрети, декларац??. Коментар?, Св?чадо, Льв?в 2014, 4.

J. RATZINGER, Guardare Cristo. Esercizi di fede, speranza, carità, Jaca Book, Milano 1989, 11-13.

PAPA FRANCESCO, Udienza generale, 14 aprile 2021, in URL: < > ( 10/11/2024).